Зал єдиноборств

РУКОПАШНИЙ БІЙ – це поєдинок з беззбройним або озброєним противником, а також групою супротивників без застосування будь-якої зброї.

Ви можете атакувати і захищатися будь-яким способом, але використовуючи в якості «зброї» тільки своє тіло. Безумовно, якщо в ході поєдинку Ви заволоділи зброєю противника, то зовсім необов'язково відкидати його в сторону і продовжувати битися врукопашну.

Ви можете в такій ситуації використовувати зброю нападаючого проти нього ж самого. Просто дані дії вже виходять за межі терміну «рукопашний бій».

Безформна форма – суть системи рукопашного бою, яка пропонується Вашій увазі. Маючи у своєму арсеналі певний рівень знань, кожен боєць намагається з їх допомогою взяти верх над будь-яким противником, якою б технікою той не володів.

Кажучи іншими словами, він намагається набути тієї «форми», яка забезпечить перемогу.

Уміння використовувати та пристосовувати свої знання в різних бойових ситуаціях є мета будь-якої бойової системи, тому що кожен новий противник протиставляє нам невідомість.

Наше завдання «прочитати» його і знайти «протиотруту».

Тому не має сенсу заганяти себе у вузькі рамки вживання тієї або іншої технічної дії.

Треба постійно шукати нові варіанти використання техніки, якою володієш і поповнювати її тоді, коли неможливо вирішити поставлене завдання, наявними засобами.

Таким чином, представлена система бою призначена виробити якусь відносно безформну техніку, яка дозволить видозмінити Ваші тактико технічні дії в залежність від дій противника.

Аналітично створюючи ситуації різного характеру, Ви зобов'язані будете шукати вихід з них, підставляючи потрібні тактико-технічні «пазли». При такому підході до тренувального процесу Ваш прогрес буде більшим, ніж у людей «затиснутих» в рамках строгої системи.

Він-чун (Юнчунь - «Вічна весна»)  — китайське бойове мистецтво.

Використовує безліч бойової техніки, з цієї причини вважається прикладним напрямом ушу. Бой у він-чун заснований на принципах, які осягнули ся учнем від тренування до тренування. Відходи з лінії атаки доповнюються миттєвими прямолінійними атаками при зближенні на украй близьку відстань. Частенько бій завершується ударами колін і ліктів. Вправа «липкі руки» (chī shǒu, 黐手 чи шоу) дозволяє бійцеві відмінно орієнтуватися в бою на близьких дистанціях. Існує і ножова техніка, вони тісно зв'язані в єдине ціле з технікою рук і прийомами без зброї. Разом з «липкими руками» вивчаються кидки і захвати.

Легенди традиційно пов'язують походження стилю з монастирем Південний Шаолінь в провінції Фуцзянь. Згідно з однією з версій, стиль викладався південно шаоліньським настоятелем Чжішанем як оздоровча гімнастика жителям довколишніх сіл. Інша легенда стверджує, що стиль був створений п'ятьма майстрами Південного Шаоліня, які виконали цю роботу в Залі Вихваляння Весни («венчуньтан» на кантональному діалекті). Третя легенда свідчить, що стиль був розроблений жінкою Янь Юнчунь (Янь Співаюча Весна), дочкою південно шаоліньського послушника Янь Ера (або Янь Си) чи то на основі учення батька, чи то на основі науки черниці Н Муї (Ng Mui).

Джит Кун До – переводиться як «Дорога Випереджаючого Кулака» (Джіт – випереджати, перехоплювати, Кун – кулак, До – дорога), відповідно, основне завдання Джіт Кун До – це робота на випередження, перехоплення ініціативи в бою, тобто, заміна атаки противника своєю контратакою. З цього слід зробити вивід, що основний принцип Джіт Кун До – це швидка нейтралізація противника шляхом випередження його атаки. Джіт Кун До неправильно буде назвати навіть стилем. Це стиль без стилю. Він аморфний і в цьому полягає його перевага. Безумовно, Джіт Кун До має певний набір базових технік, на основі яких формується розуміння принципу і виробляється бійцівські мислення, що б в подальшому адаптувати це бойове мистецтво під себе. Джіт Кун До запросто може адаптуватися під будь-який інший стиль, як і вода, яка приймає форму ємності, в яку її наливають.

На відміну від багатьох інших бойових мистецтв в Джіт Кун До (ДКД) не існує ні строго певного зводу правил, властивих тільки цьому стилю, ні набору технічних прийомів, які були б характерні тільки для ДКД. Він - незалежний, він - вільний. Увібравши в себе дух всіх бойових мистецтв, цей стиль не став бранцем жодного з них. Тим, хто розуміє сутність ДКД, він дарує силу звільнення, стаючи дзеркалом їх самопізнання.